Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що одним
з найважливіших завдань, що нині стоять перед державою Україна є належні захист
соціальних прав громадян і, зокрема, на своєчасне отримання заробітної плати,
стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Серед пріоритетних
завдань, які вирішуються у цьому контексті, є розробка проблем кримінальної
відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших
установлених законом виплат. Багато питань, які стосуються цієї теми, українськими
юристами не вивчалися, а деякірозроблені недостатньо, хоча з боку усього суспільства це явище вже отримало
оцінку аморального і відповідальність за цей злочин вже було закріплено законодавчим
органом у карному праві.
З науково-технічним розвитком людства значно
прискорилися не тільки темпи освоювання природного багатства, але, й нажаль,
темпи руйнування археологічної спадщини. Та ситуація, що відбувається з
пам’ятками археології в нашій державі не може не лякати тими наслідками які ми
можемо вже невдовзі отримати. Зволікання з узгодженням всіх нормативно-регулюючих
норм та достатнім фінансуванням відповідних державних структур з охорони
археологічної спадщини призводить до систематичного знищення нерухомих і
рухомих об’єктів археології оранкою, масштабними забудовами та непрофесійними
нелегальними розкопками, від чого втрачаються не лише візуальні ознаки
пам’яток, втрачається важлива наукова інформація. Вказані проблеми вже давно
набули світового масштабу і вирішуються країнами спільно, спираючись на єдино
прийняті міжнародно-правові акти.
Нині,
коли висвітлюється багато "білих плям" в історії, насамперед ХХ
століття, період Другої світової війни і, передусім окупації українських земель,
залишається схематичним і заповненим ідеологічними штампами. Сьогодні ми
намагаємося осмислити масштаби культурної катастрофи, яку спричинила Друга
світова війна. Втрати історико-культурних цінностей – один із найтрагічніших
наслідків цієї страшенної сторінки в історії людства.
Інтерес до договору про ненапад завжди був
винятково великим, але висвітлювався по-різному. В період «холодної війни»
буржуазні історики використовували пакт, щоб звинуватити Радянський Союз у
співучасті в розв'язуванні другої світової війни й тим самим зняти за це
провину з правлячих кіл західних держав. У радянській літературі довгий час
пакт трактувався тільки як правильний, «мудрий» зовнішньополітичний крок уряду
СРСР. При цьому радянські автори дотримувалися позиції замовчування таємного протоколу
до пакту, вже давно опублікованого на Заході [2; 4].
В
історії українського народу події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн
посідають особливе місце. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням
нашого народу, що витворює підвалини його самодостатності й самобутності, і
водночас, – органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік, підносить
до рівня інших народів, які активно творили історію.
Юридичні гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина – це
встановлені державою із наданням їм формальної (юридичної) обов’язковості
принципи та норми, які забезпечують здійснення зазначених прав та свобод шляхом
належної регламентації порядку їх здійснення, а також їх охорони і захисту.
Активність у розвитку ідеї про права людини
припадає на епоху Відродження і Просвіти. У XVII–XVIIIстоліттях ця ідея відображається у теорії природного (природженого)
права, яка дозволила оцінювати з позицій справедливості діюче в державі
позитивне право, проводити його перетворення в напрямку гуманізму і свободи.
Окремим, специфічним видом правових гарантій є юридична відповідальність, її
специфіка полягає у тому, що захист і охорону прав та свобод людини і
громадянина юридична відповідальність забезпечує шляхом гарантування виконання
органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими
особами своїх обов’язків, що кореспондують зазначеним правам та свободам. А
крім того, вона також виконує функцію забезпечення виконання обов’язків людини
і громадянина, які є складовою: правового статусу людини і громадянина. Це
одна з найбільш ефективних правових гарантій реалізації прав та свобод людини
і громадянина, які забезпечуються державою.
В Україні завдяки
здійсненню кардинальних демократичних перетворень, утвердженню соціальної,
правової держави проблема прав та свобод людини і громадянина набуває
надзвичайно важливого значення.
Як і
Радянський Союз за своїх неповних сімдесят років конституційний процес в СРСР,
а також Українській РСР пройшов декілька стадій свого розвитку. З становленням
радянського суспільства змінювалося й значення та відношення до основних прав,
свобод та обов’язків громадян СРСР.
Головна 
